Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
Болгарія, яку довгий час вважали одним із найдоступніших варіантів для життя біля моря, після переходу на євро стала відчутно дорожчою. Українки, які переїхали до цієї країни, розповіли про реальні витрати, проблеми з орендою та неоднозначне ставлення місцевих жителів.
Юліана з Херсона після початку повномасштабного вторгнення спочатку переїхала до Одеси, а у 2024 році разом із чоловіком перебралася до Болгарії. Спершу пара жила на Сонячному березі, а пізніше переїхала до Варни.
Інша українка Юлія до цього три роки прожила у Португалії, але через швидке зростання вартості життя вирішила змінити країну. Болгарія привабила її кліматом і побутом, які виявилися ближчими до українських реалій.
За словами Юліани, до переходу Болгарії на євро комунальні послуги для її родини коштували приблизно 200 левів, що становило близько 100 євро. Однак уже першої зими після запровадження нової валюти рахунки зросли приблизно до 200 євро.
Ціни на продукти не подвоїлися, але подорожчання стало помітним. За оцінкою українки, комфортний бюджет для двох дорослих із собакою та автомобілем становить близько 2000 євро на місяць.
При цьому значна частина витрат припадає на житло. Юлія платить близько 900 євро за двокімнатну квартиру з панорамними вікнами.
Ще 600–700 євро щомісяця йде на продукти. За її словами, вона купує переважно свіжі овочі, фрукти, рибу та м’ясо.
Комунальні платежі залежать від сезону. Влітку вони становлять приблизно 120 євро через постійну роботу кондиціонерів, а взимку можуть доходити до 200 євро.
Купівля житла в Болгарії також не завжди виявляється дешевою. Наприклад, знайомі Юлії придбали квартиру площею 45 квадратних метрів на Сонячному березі за 60 тисяч євро.
Окремою проблемою стали правила паркування. Автомобіль Юлії двічі забирав евакуатор: одного разу біля кав’ярні, а вдруге через те, що колесо частково опинилося на бордюрі.
За повернення автомобіля довелося заплатити 40–45 євро. При цьому знайти штрафмайданчик було непросто.
Ставлення місцевих жителів до українців у дівчат залишило різні враження. Юлія спочатку сприймала болгар як різких і непривітних.
Вона згадала випадок на автомийці, коли працівник підвищив голос через її прохання повторити інформацію англійською. Згодом українка зрозуміла, що частково це пов’язано з темпераментом місцевих.
Юліана розповіла і про більш неприємні ситуації. На одній із заправок, почувши українську мову, чоловік сказав їй: «Ви тут у гостях».
Іншим разом біля озера місцевий житель нібито нацьковував на пару собаку та вимагав залишити країну. Водночас українка зазначила, що мала й багато позитивних зустрічей, просто негативні випадки запам’ятовуються сильніше.
Найважчим періодом для Юлії став стан здоров’я після переїзду. Через стрес у неї почалися панічні атаки.
Призначена терапія дала небажаний ефект: після початку прийому ліків з’явилися сильні головні болі, які тривали понад місяць. Пізніше додалися судоми, тремор і проблеми зі сном.
Одного разу вона майже п’ять діб не могла заснути. Коли стан став критичним, вона звернулася по допомогу до швидкої, однак, за її словами, бригада не приїхала, а їй порадили самостійно дістатися лікарні.
Попри цей випадок, Юлія загалом позитивно оцінює болгарську медицину і вважає свою історію скоріше невдалим збігом обставин, а не показником роботи всієї системи.
