
Археологи завершили чотирирічні розкопки найбільшої відомої гробниці хунну в Монголії та виявили 413 стародавніх предметів, зокрема можливу римську скляну посудину, китайський нефрит і коштовні прикраси. Монументальне поховання завдовжки 73 метри приховувало дерев’яну труну на глибині 14,5 метра, але особа похованого представника еліти досі залишається загадкою.
У степах східної Монголії, на території стародавнього могильника Дуурліг-Нарс, дослідники виявили винятково багате поховання представника хуннської знаті. Гробницю датують кінцем I або II століттям нашої ери, коли могутність держави хунну поступово змінювалася.
Масштаби споруди вразили археологів. Разом із південним вхідним коридором її довжина становить приблизно 73 метри, що робить поховання найбільшим серед відомих гробниць хунну на території Монголії.
Для створення усипальниці стародавні будівельники викопали величезний котлован завглибшки 14,5 метра. Землю виймали уступами, після чого споруду зміцнили дев’ятьма окремими шарами кам’яної засипки.
Щоб дістатися до центральної похоронної камери, археологам довелося поступово розібрати ці шари. Усередині вони виявили дві вкладені одна в одну дерев’яні конструкції, які оточували труну.
Найбільший інтерес викликали 413 предметів, знайдених під час розкопок. Серед них виявили речі, пов’язані з культурними традиціями різних регіонів Євразії.
Однією з найцікавіших знахідок стала прозора скляна посудина з ручкою. Дослідники припускають, що її могли виготовити на території Римської імперії, хоча остаточно походження предмета поки не встановлене.
Для перевірки цієї версії науковці планують провести хімічний аналіз скла. Дослідження його складу може допомогти визначити місце виробництва стародавньої посудини.
Ще однією незвичайною знахідкою стали 15 нефритових виробів, складених на дні труни. Вони нагадують ритуальні диски «бі», які використовували під час похоронних церемоній китайської династії Хань.
Проте знайдені в Монголії вироби відрізняються від традиційних китайських зразків. Замість правильної круглої форми вони мають нерівні обриси та складне декоративне оздоблення.
На думку дослідників, це може свідчити про те, що хунну не просто запозичували похоронні звичаї сусідніх народів, а пристосовували їх до власних культурних традицій.
Особливу увагу привернули й срібні прикраси для кінської упряжі. Їх виготовили з тонких металевих пластин у формі гарбуза-горлянки.
За стилем ці предмети нагадують прикраси з поховань періоду Лелан, знайдених поблизу сучасного Пхеньяна на Корейському півострові. Така схожість вказує на можливі культурні контакти між віддаленими регіонами Азії.
Деякі прикраси виявилися особливо складними за технікою виготовлення. Стародавні майстри розміщували червоні та сині матеріали разом із золотою фольгою під прозорим шаром гірського кришталю.
Світло проходило крізь кристал і робило кольорові елементи під ним добре помітними. Аналогічну техніку археологи виявили на круглих золотих прикрасах.
Такий декоративний стиль у похованнях хунну зафіксували вперше. Він свідчить про високий рівень ювелірної майстерності та знайомство місцевої еліти з різними художніми традиціями.
Водночас дослідники поки не знають, якими саме шляхами ці речі потрапили до Монголії. Їх могли привезти торговці, передати як дипломатичні подарунки або доставити через посередників з інших народів.
Хунну створили могутню степову державу, яка виникла на території сучасної Монголії приблизно у III столітті до нашої ери. Вони контролювали великі простори Центральної Азії, воювали з китайською династією Хань і водночас підтримували з нею торговельні та дипломатичні відносини.
Оскільки хунну залишили небагато власних письмових свідчень, їхні поховання стали одним із головних джерел інформації про життя стародавнього суспільства. Особливо цінними є гробниці представників еліти, які дозволяють досліджувати похоронні обряди, багатство та соціальну ієрархію.
Монументальні розміри усипальниці в Дуурліг-Нарсі та велика кількість коштовних предметів свідчать про високий статус похованої людини. Безпосередньо над центральною частиною поховання археологи також знайшли вкритий лаком візок.
Однак архітектура гробниці має незвичайну особливість. Попри величезні зовнішні розміри, її центральна похоронна камера виявилася порівняно невеликою.
Для порівняння, деякі гробниці хунну подібного масштабу в центральній Монголії сягають глибини 22 метрів. Натомість поховання в Дуурліг-Нарсі має глибину приблизно 14,5 метра.
Схожі особливості археологи помітили й в інших похованнях цього могильника, виявлених у 2019 році. Це дозволяє припустити, що незвичайна будова центральної камери не була випадковою.
Дослідники пов’язують такі відмінності з можливими змінами в політичному та суспільному житті хунну наприкінці I — у II столітті нашої ери. Проте для підтвердження цього припущення необхідні додаткові докази.
Наразі головною загадкою залишається особа людини, похованої в монументальній гробниці. Усередині труни археологи знайшли зуби та фрагменти волосся, які відібрали для подальших досліджень.
За допомогою аналізу ДНК науковці сподіваються встановити біологічну стать і вік похованої людини. Також вони планують перевірити, чи мала вона родинні зв’язки з людьми, останки яких знайшли в сусідніх могилах.
У дослідженні бере участь Національний музей Кореї, який співпрацює з монгольськими археологами вже близько 30 років. Проєкт у Дуурліг-Нарсі став одним із завершальних етапів цього тривалого наукового співробітництва.
Наступні дослідження будуть присвячені встановленню особи похованого та походження знайдених коштовностей. Зокрема, археологи планують з’ясувати, чи справді скляна посудина потрапила до Монголії з території Римської імперії.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover



